Гонтарева і тюрма: зустріч наближається?

6 Вересня 2017 12:00

24tv.ua

Початок нової парламентської сесії знаменуватиме актуалізацію питань, які лишилися підвішеними ще з попереднього “сезону”.

Серед них – потреба обрати голову Нацбанку замість Валерії Гонтаревої, котра де-юре подала у відставку.

Часу на довге перебирання кандидатур майже не лишилося, адже для результативної розмови з зарубіжними партнерами потрібен “повноцінний” голова НБУ, а не хтось “виконуючий обов’язки”, як перший заступник Гонтаревої Яків Смолій. Але цей “повноцінний” голова має чітко усвідомлювати, що почне він з розгрібання завалів, залишених його попередницею. А завалів цих аж ніяк не бракує, тож згадаємо про основні з них.

Передусім, зауважимо, що після різкого падіння нацвалюти у 2014-му її курс так і лишився нестабільним. Так, протягом 2016-2017-го років Нацбанк допускав суттєві перепади офіційного курсу гривні, що сягали, наприклад, по відношенню до долара США, позначки в 3,94 грн. за долар (від 23,78 до 27,72 грн. за долар). Це становить близько 15% від середньозваженого курсу української грошової одиниці і дуже суттєво гальмує роботу учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Чому у Гонтаревої “плавав” валютний курс

Зокрема, тому що НБУ один за другим знищував банки, чиї вкладники (ті, яким пощастило отримати від Фонду гарантування вкладів свої кошти) вважали за краще відразу вкласти “кровні” в валюту, не довіряючи більше банківській системі. На подібні покупки валюти дуже чуйно реагує чорний ринок, який і підігріває курс долара.

Втім, це не єдина причина нестабільності гривні. Можна окремо говорити про те, що зовнішня торгівля – це одна з найважливіших сфер, де українська економіка продовжує падати, тягнучи за собою вниз і ВВП, і гривню, і доходи населення, і при цьому здіймаючи споживчі ціни. За даними Держстату, обсяг проданих за кордон товарів і послуг в 2016 році скоротився на 4,1%, до 44,89 млрд доларів. Однак це вже – відповідальність не однієї лише Гонтаревої.

І все ж політика, що проводиться НБУ, безпосередньо пов’язана з ростом або падінням ВВП. Адже основна функція банківської системи полягає у кредитуванні бізнесу. Але зараз кредитування не працює, як не працювало воно і в 2014-2016 роках.

Ось якби НБУ забезпечило ефективне кредитування економіки, тоді це дійсно було б стимулом для її зростання. Фахівці кажуть, що українським підприємствам складно конкурувати з компаніями з тієї ж Польщі, де на сьогоднішній момент ціна кредитного ресурсу знаходиться на рівні 1,5-2% річних, тоді як в Україні вона становить 18-20%.

Таким чином, НБУ посадив реальний сектор економіки на голодний фінансовий пайок. Процентні ставки за кредитами непідйомні, так що юридичні особи вважають за краще обходити банки десятою дорогою. Забезпеченість підприємств кредитними коштами в національній валюті за 3 останні роки погіршилася на 13% – з 475 млрд гривень до 415 млрд гривень (січень 2014 року проти січня 2017 року, за даними НБУ). Фактично, з урахуванням інфляції ситуація стала ще гірше, ніж це виглядає в офіційних звітах.

При цьому Україна може забути про тих інвесторів, які раніше цікавилися її цінними паперами.

“Реструктуризація” зовнішніх позик по-гонтаревськи передбачає, по суті, відмову від фінансових зобов’язань. Спочатку передбачалося, що погашення Нацбанком євробондів відбудеться в 2049 року (при цьому замість євроінвесторам виплатять долари), тепер навіть на це залишається мало надії. В цілому така політика НБУ (зокрема, те, що стосується валютних обмежень) суттєво відлякала бажаючих вкладати кошти в українську економіку. А найприкріше те, що діють подібні новації й до тепер.

В кінцевому підсумку Нацбанк під керівництвом Гонтаревої не так розвинув, скільки розвалив банківську систему України. Дуже показова в цьому відношенні є місія банківського нагляду, яку НБУ повністю провалив. Біда навіть не в тому, що Нацбанк вивів з ринку близько 90 банків (деякі з яких і можна, і потрібно було рятувати, забезпечивши їм рефінанс), біда в тому, що ставлення до цих банків у Національного банку варіювало в залежності від близькості власника до чолі НБУ.

Надаючи можливість власникам і менеджменту “проблемних” банків вивести активи зі своїх установ, Нацбанк привів до того, що майже всі вони виявилися розпотрошеними. У банках, які надходили до Фонду гарантування вкладів, залишалося в середньому тільки по 25% від вартості їх активів. Це стало наслідком або корупції, або непрофесіоналізму команди НБУ. При цьому Валерія Гонтарева дуже любила говорити про очищення банківської системи, не коментуючи той факт, що після всіх її “чисток” кількість проблемних кредитів не тільки не зменшилася, але ще і зросла приблизно на 30%.

Чи мине все для Валерії Гонтаревої безкарно?

Наразі на це питання відповісти складно. Попри те, що очільниця Нацбанку лишалася наближеною до президента Порошенка персоною, хмари над її головою останнім часом то розходилися, то знову густішали. На початку літа справу за підозрою у втручання в документообіг було закрито за відсутністю складу злочину, однак уже в липні Печерський райсуд Києва зобов’язав Генпрокуратуру поновити слідчі дії.

Триває розслідування й інших зловживань: прокурор Генпрокуратури Владислав Куценко нещодавно заявив, що проти Гонтаревої та її команди можуть бути висунуті нові обвинувачення, зокрема, у різкому знеціненні української гривні та розпродажі за безцінь активів оголошених банкрутами банків.

У нас є достатньо серйозні нові деталі, які надходять до мене і від вкладників, і від аналітиків. Все це систематизується і буде передане до ГПУ та НАБУ. Я думаю, ніхто не відкрутиться. Це буде просто бомба. Я впевнений, що ми не маємо права дозволити їй (Валерії Гонтаревій) уникнути відповідальності або відбутися легким переляком у вигляді звільнення за, фактично, розвал банківської системи України, — зазначив Куценко.

За його словами, коливання курсу з 11 до 30 гривень за долар можна кваліфікувати як зловживання службовим становищем, і слідство не відкидає припущення, що це було зроблено свідомо, для збагачення певних груп людей.

Що ж, цілком можливо, що цього разу ГПУ таки доведе свою справу до кінця. І навіть не через відданість праву та закону. Просто Юрію Луценку як керівнику структури вкрай необхідні бодай якісь фактичні звершення. Його гучні подання щодо нардепів, які мали місце на початку літа, поставлені на паузу. Справа “діамантових прокурорів” зависла, а у боротьбі з “бурштиновою мафією” суттєвих звершень нема.

Між тим потреба довести свою ефективність є вкрай актуальною, і Гонтарева – цілком гідний “тренажер”.

От тільки чи “здасть” її президент? Очевидно, все залежатиме від того, наскільки це корелює (або ні) з його сьогоднішніми інтересами.

Михайло Поживанов

політик, громадський діяч, депутат Верховної Ради чотирьох скликань

Джерело: 24tv.ua