Історія зі здоров’ям міністра соцполітики Андрія Реви мала цілком щасливий фінал: урядовець буцімто поїхав до Ізраїлю не лікувати пневмонію, а суто для душі.
ukinform.ua
“Перефразовуючи Марка Твена, повідомлю, що чутки стосовно критичного стану мого здоров’я сильно перебільшені. Дякую всім, хто щиро переживає, але із моїм здоров’ям все нормально. Зараз я перебуваю у короткотерміновій відпустці. Різдвяні свята – особливий час для відвідин святих місць, і я радий, що нарешті здійснив цю поїздку, яку давно планував”, – зазначив Рева на Фейсбуці.
Українці, котрим Рева якось був дорікнув обжерливістю, також щиро раді за свого урядовця. Тим паче, що Ізраїль – країна не з дешевих, й далеко не кожен “пересічний громадянин” має можливість повторити вояж міністра. Однак самого лише пояснення у соцмережі з приводу того, що поїздка була викликана не хворобою, а різдвяними святами, аж ніяк не достатньо.
Чув від багатьох людей про те, що було б непогано побачити авіаквитки та рахунки з готелю, де Рева зупинявся, а також інші документи, що підтверджують його перебування в Ізраїлі в якості туриста. Плюс дізнатися про те, хто санкціонував його відпустку та хто тимчасово заміщав міністра на посаді.
Тим часом видання “Інформаційна Вінниччина” ще на початку січня повідомило про те, що міністр Рева був госпіталізований із запаленням легень до Вінницької міської клінічної лікарні №2. Якою він опікувався під час перебування заступником мера Гройсмана. Інший ресурс – Rupor.info – пригадує випадок, коли наприкінці 2015-го з діагнозом “пневмонія” до цієї самої лікарні поступив місцевий начальник поліції.
Вінницькі лікарі не зуміли йому допомогти – хворий був переведений до Феофанії, але, очевидно, час було упущено, й чоловік помер. “Приносити себе в жертву в ім’я реформи охорони здоров’я не хочеться нікому”, – резюмують журналісти, прозоро натякаючи на те, що Рева недарма проміняв вінницьких ескулапів на ізраїльських. Якщо міністр і справді хворів, зрозуміти його мотиви нескладно.
Ще один свіжий приклад того, як нехтують “відреформованою” вітчизняною медициною українські високопосадовці, пов’язаний з генпрокурором Юрієм Луценком. Пояснюючи свою зустріч з Ігорем Коломойським в Амстердамі, очільник ГПУ зазначив таке: “Я полетів в Амстердам на медичну діагностику. Гуляв центром міста, випадково зустрів Коломойського”.
Що за діагностику проходив Юрій Віталійович і чому її не можна було забезпечити в Україні – цього генпрокурор не пояснив.
Як не пояснив він і того, у якому статусі він перебував за кордоном – як турист на кшталт Реви, або все-таки як чиновник. Між іншим, і у випадку з Луценком жодних наказів про відпустку та призначення “в.о.” також не було. Якщо дні на лікарняному для простих смертних завжди суворо зважені та регламентовані, то для істеблішменту, схоже, “закон не писаний”. Що зайвий раз довів і Рева, і Луценко.
До речі, про закони. В середині 2017 року в парламенті був зареєстрований законопроект №6434, яким пропонувалося зобов’язати чиновників різних рівнів декларувати витрати на освіту та медицину стосовно себе та своїх близьких. Ініціатива, що й казати, логічна та виправдана – адже українці мають право знати, де навчаються та лікуються можновладці. Тим паче, якщо ті віддають перевагу тому, аби робити це в ексклюзивних умовах – дуже далеких від тих, котрі доступні для 90% звичайних мешканців України.
До того ж, Конституцією України гарантується рівність усіх громадян, але ті, котрі “рівніші” за інших, явно зловживають службовим становищем задля власних інтересів. Адже оскільки ми достеменно не знаємо, за чий рахунок здійснив своє паломництво Рева, та хто оплатив діагностику для Луценка, можна припустити, що обидва посадовці скористалися для цієї мети державною казною. Принаймні, інше не доведене, й самі вони не квапляться оприлюднити деталі своїх подорожей.
Що ж стосується законопроекту №6434, то його доля наразі невизначена. Схоже, що він так і застряг у парламентських надрах, позаяк сайт ВР не показує жодних ознак його просування. Тим часом особисто я запропонував би інший – значно жорсткіший – варіант закону. Було б непогано зобов’язати держслужбовців України лікуватися та навчатися виключно у вітчизняних учбових та медичних закладах.
Можливо, подібне звучить не зовсім цивілізовано. Адже людина з вільної країни має право вільно пересуватися по всьому світу – звісно, не у робочий час і виключно за власний кошт. Але як інакше повернути українських чиновників з неба на землю і змусити їх проникнутися бідами та проблемами своїх співвітчизників? Той-таки міністр Рева, реагуючи на інформацію про те, який відсоток доходів українці витрачають на харчування, дозволив собі зверхнє зауваження про те, що останні просто забагато їдять.
Подібному “дієтологу” складно втокмачити справжній порядок речей, а відтак вихід лише один – поставити його в рівні умови з рештою населення, чиї інтереси він покликаний відстоювати на своїй посаді. Дати йому “середню по палаті” зарплату (розмірами котрої так пишаються в Кабміні) та відправити із пневмонією в рядову клініку. Не до Феофанії навіть, а до тієї лікарні, котра ближче і розташована за місцем прописки. А відтак заслухати звіт про враження і – при потребі – засудити за надмірні апетити та вимоги.
Власне, ідея щодо того, як прив’язати українських можновладців до реалій їхньої країни, не нова. Іще колишній політв’язень і дисидент, психіатр Семен Глузман говорив про те, що для проведення успішної медичної реформи в Україні необхідно заборонити високопоставленим чиновникам лікуватися за кордоном. “Але я говорив це, розуміючи, що цього не буде”, – додав Глузман.
Що ж, подібної ініціативи дуже шкода. Але, принаймні, помріяти про справедливість можна. Як-то кажуть, думки матеріальні…
Михайло Поживанов,
політик, громадський діяч, депутат Верховної Ради чотирьох скликань
