Україна входить до топ-5 держав світу за скороченням населення відповідно до рейтингу на підставі даних ООН. Гірше показники лише у Болгарії, Латвії, Молдови й Хорватії. За прогнозом ООН, до 2050 року населення України скоротиться на 18%. За даними Держстату, станом на 1 грудня минулого року воно становило 42,4 млн осіб, без урахування жителів окупованого Росією Криму. Деякі експерти вважають такі цифри завищеними і стверджують, що постійне населення України складає нині 35 мільйонів (без урахування окупованих Криму і частини Донбасу та з урахуванням відтоку трудових мігрантів). І на їхню думку, гострою проблемою є не скорочення населення (з цим стикаються майже всі європейські держави). Критичним є співвідношення між працюючими, платниками податків та пенсіонерами – приблизно 1\1.
expres.ua
Коментуючи рейтинг, завідувач сектору міграційних досліджень Інституту демографії НАНУ Олексій Позняк зазначає: фахівці достатньо чітко обрахували тенденції народжуваності та смертності, проте фактор трудової міграції враховують менш точно.
«Щодо міграції, то вони беруть із застереженнями, тому що якщо в якійсь країні прогнозувати притік мігрантів, значить, треба з якоїсь країни фінансувати відтік. Ми в своїх прогнозах виходимо тільки з ситуації в одній країні – в Україні, і зазвичай даємо трошки вищі оцінки чисельності населення, ніж фахівці ООН», – розповів експерт в ефірі «Ранкової Свободи».
Низька народжуваність, за спостереженнями демографа, характерна для всіх європейських країн – у Західній Європі чисельність населення росте за рахунок мігрантів: новоприбулих або тих, що перебрались туди раніше і виховують дітей. Подібне явище Позняк прогнозує і в Україні.
Після подій 2014 року привабливість України як країни імміграції різко зменшилась. У майбутньому цілком можливий міграційний притік, і тут же залежить від політики держави – наскільки вдасться інтегрувати стільки мігрантів. Якщо буде дійсно виважена і чітка політика, то ми матимемо інтегрованих іммігрантів, і це буде вже нова українська нація», – вважає експерт.
Дані державної статистики, зазначає Позняк, не враховують чинник міграції, якщо людина не знімається з реєстрації в Україні і не змінює місце проживання офіційно.
Заступник директора Інституту соціології НАН України Євген Головаха називає три головних чинники, які призводять до скорочення населення в Україні.
«Смертність, міграція і народжуваність скорочується. Є тут кілька теж чинників (скорочення народжуваності – ред.), по-перше, це коштовна річ, переважна більшість родин не має такої можливості забезпечити нормальне життя дитині. По-друге, жінки емансипуються, не хочуть присвячувати все життя дітям», – вважає Головаха.
Саме по собі скорочення кількості українців, на думку Олексія Позняка, становить не таку проблему, як економічні наслідки демографічної кризи.
«Проблема дійсно полягає в тому, що змінюється вікова структура населення і співвідношення між людьми працездатного віку, тими, хто створює матеріальні блага і послуги, і тими, хто є бенефіціаром системи соціального страхування, тобто збільшиться частка пенсіонерів», – пояснює він.
Позняк очікує, що новий перепис населення відбудеться в 2020 році.
Експерт програми міжнародної і внутрішньої політики Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич зазначає, що не знає, на чому ґрунтується цифра понад 42 мільйони населення, яку наводить Держстат, адже останній перепис населення був у грудні 2001 року.
«Станом на 1 січня 2016 року, рівно два роки тому, Держстат наводив цифру – 42 541 633 людини. Це без врахування Криму та окупованих територій. Але, якщо ми візьмемо відбивку від початку, від 1 січня 2014-го – населення, за даними Укрдержстату, складало 45 400 000. А далі беремо статистику так званих «ЛНР», «ДНР», тобто окупованих територій. Постійне населення в них там – 3,7 мільйонів. У Криму разом із Севастополем 2,5 мільйони. Тобто якщо від 45 відняти в сумі більше 6 мільйонів, 42 ніяк не виходить. Я щось не помічав, щоб українці починали активно плодитись і в нас безліч дітей», – рахує Тишкевич.
На відміну від авторів офіційної статистики, експерт вважає, що варто враховувати і чинник міграції. Тільки Польща, за його даними, торік прийняла 1,5-2 мільйони працівників з України.
«За оцінками, які ми підраховували станом на травень-червень 2017 року, то населення України має бути наявно в країні близько 35 мільйонів людей», – констатує він.
Тишкевич зазначає, що легальна трудова міграція є більш тривалою, а отже – провокує більш відчутний відтік людей із країни.
«У випадку з заробітчанами люди їхали нелегально, вони порушували закон, але, по-перше, їхні сім’ї лишалися в країні, по-друге, люди мали намір колись повернутись, по-третє, вони переводили цим сім’ям гроші. Легальний працівник – це легальний статус, в тому числі для сім’ї. Легальний працівник, як правило, не їде сам, їде сім’я. Діти йдуть в місцеву школу, вони проходять повну інтеграцію», – порівнює аналітик.
Тишкевич також зауважує: нині в Україні 10-13 мільйонів є платниками податків, а від 11 до 14 мільйонів – пенсіонерами.
На думку Тишкевича, аби виправити ситуацію, потрібно перш за все провести максимально точний перепис населення та вдосконалити галузь професійно-технічної освіти, яка готує працівників для підприємств.
«Не говорити «приходьте до нас інвестори, будемо трансформувати економіку», а думати про такі речі, як ефективність праці, енергоємність економіки, яка в Україні в рази більше. Це все додаткові ресурси, які залишають людей в Україні. Тому що лозунгами та біблейським «ідіть і розмножуйтесь» тут не допоможеш», – переконаний він.
