Переобрання президентом Чехії Мілоша Земана не варто драматизувати. Популізм є популізм, і на руку Земану зіграв імідж «свого хлопця», здатного хвацько перехилити чарку чи вжити міцне слівце. У протистоянні «столиця – регіони» перемогли саме останні, бо більшість чехів побачила у Земані однодумця, готового захистити їх від зарозумілих елітарних пражан.
It’s often said that there are two types of academic writing: conventional academic writing and technical
Whether the author you top case study writing service hire includes a degree or has several years of experience, there are still a couple of things that you will need to consider before agreeing to use an individual.
academic writing.
lmtonline.com
Електорат чинного президента досить відчутно відрізняється від виборця столиці (де переміг суперник Земана Їржі Драгош), його політичних і бізнес-еліт, а також їхнього ліберального дискурсу.
Колишній президент Вацлав Клаус досить влучно зазначив, що чехам потрібен президент всієї країни, а не «празьких кав’ярень». Вочевидь, Драгош не зумів довести, що є саме тією персоною, що здатна, як сказали б колись в Україні, «зшити» державу. Втім, причини його поразки значної ролі вже не грають – роль грають лише наслідки перемоги Земана.
Прем’єр без уряду
Чи відчує Україна результати президентських виборів у Чехії? Власне кажучи, фактично – ні. Хоча б тому, що в Чехії президент має обмежені повноваження, а ключовою є постать прем’єр-міністра. Посаду останнього в Чехії віднедавна обіймає Андрей Бабіш. Щоправда, Бабіш є близьким до президента Земана. В будь-якому разі, оглядачі говорили про те, що «кілька років тому ці політики уклали неформальний пакт про співпрацю та поділ впливів».
Однак Бабіш має наразі доволі клопоту зі звинуваченнями у корупції, через що йому де-факто відмовлено у вотумі довіри. Жодна демократична політсила Чехії (з тих, що пройшли до парламенту) не бажає будувати коаліцію разом з партією Бабіша ANO та під його безпосереднім керівництвом. Власне кажучи, саме через це 17 січня уряд Бабіша пішов у відставку. Щоправда, прийнявши відставку Бабіша, президент Земан тут таки доручив йому розпочати нову спробу формування уряду.
Схоже на те, що прем’єру Бабішу зараз не зовсім до українського питання, хоча посол України в Чехії Євген Перебийніс вважає, що глава чеського уряду вже визначився зі ставленням до нашої країни, і ставлення це не є негативним. «Нинішній уряд на чолі з Андреєм Бабішем (…) у принципі вже декларував свою позицію щодо України, щодо підтримки України», – сказав 14 січня Перебийніс, якого цитує радіо «Свобода».
Вглиб Європи
Можна лише уявити, якою ложкою дьогтю стали ці слова Бабіша для бочки меду, якою ласувала Москва, передчуваючи перемогу Земана. А пізніше відбувся візит Андрея Бабіша до Давосу, де те, що він говорив, також свідчило про те, що «на Схід» Чехія не йде – принаймні, не тими темпами, як цього прагне Кремль.
ipress.ua
Так, у Давосі Бабіш висловився на користь розширення свобод внутрішнього ринку «як головного джерела процвітання ЄС». Прем’єр також застеріг від можливих наслідків «забудькуватості» єдиної Європи щодо того, заради чого саме ЄС був створений, нагадавши про такі пріоритети, як забезпечення миру і благополуччя громадян.
Нарешті, ЄС необхідно захищати зовнішні кордони Шенгену і вирішувати конфлікти, що виникають в сусідніх регіонах, перш ніж вони перетворяться в загрозу європейській безпеці, наголосив Андрей Бабіш. На його думку, Європа останнім часом витрачала енергію на «сварки через дрібниці» замість зміцнення своїх позицій на світовій арені.
Сказано було, як бачимо, і багато, і мало водночас. Багато, бо чеський політик зайвий раз закцентував на своїй «європейській орієнтації». Мало, бо Бабіш не торкнувся головного – не проартикулював чітко своє бачення україно-російської війни. Зрозуміло, що позиції Бабіша – відставленого прем’єра без портфелю і уряду – поки що надто хисткі, аби він йшов на пряму конфронтацію з Земаном, проте чи є надія, що Бабіш не виявиться другим Земаном, якщо говорити про любов останнього до Росії?
Надія є. По-перше, вже зараз очевидно (після давоських «гастролей» Бабіша зокрема), що Прага не піде на пряму конфронтацію з Брюсселем, а відтак протистояння можливе лише в одному – антиміграційному – аспекті. Тут Бабіш із Земаном є однодумцями, виступаючи проти мігрантів (власне, з серпня 2016 року Чехія не прийняла жодного біженця, через що зі скаргою на цю державу до Суду ЄС звернувся очільник ради ЄС Дональд Туск).
Але у питанні, яке стосується послаблення антиросійських санкцій (тобто того, за що виступає Земан), Бабіш може й не підтримати свого колегу. Тим паче, що персональних бізнес-інтересів – на відміну від Земана – у Бабіша в Росії нема. Тож «дружба» двох політиків може й не витримати випробування санкціями, адже Бабіш буде перейматися передусім тим, аби втримати владу та закріпити її.
А для втримання влади йому вкрай необхідно сформувати коаліцію. Якщо до складу уряду Бабіша увійдуть соціал-демократи, то спільної зовнішньополітичної позиції в форматі «Земан-Бабіш» навряд чи можна очікувати. Соціал-демократи будуть стримувати можливі провокаційні випади проросійських політиків з числа однопартійців Бабіша. І це по-друге.
Таким чином, справи в Чехії (якщо екстраполювати їх на Україну) є не такими вже й поганими. Звісно, краще було б, аби президентські вибори виграв не такий прокремлівський політик, як Мілош Земан, але й із цього «лимона», який отримала Європа, можна приготувати непоганий лимонад. Особливо якщо додати до нього «європейську орієнтацію» Андрея Бабіша та її підтримку з боку майбутньої коаліції.
Михайло Поживанов,
політик, громадський діяч, депутат Верховної Ради чотирьох скликань
