За кожної української влади (які б прізвища не носили її представники та під які знамена не ставали б) повторюється одна й та сама картина. Під час розгляду проекту бюджету виявляється, що трати на утримання цієї самої влади (а також правоохоронних структур, на яких вона тримається) значно перевищують видатки на медицину, культуру, освіту. Власне, укріплення силових структур останніми роками пояснюється війною на Сході, але, окрім «силовиків», лишається ще чимало персон та інституцій, які вже точно ніде не воюють.
lb.ua
Чисельні ЗМІ, які проаналізували бюджет-2018, вивели у цифрах та відсотках зростання утримання основних владних «вузлів». Так, пораховано, що вся центральна влада як така «важитиме» наступного року 6,5 мільярда гривень, що на 17% більше, аніж у 2017-му. Майже на стільки ж (на 18%) зростуть витрати й на адміністрацію президента, якій відведено в бюджеті 965 мільйонів гривень. Чималий куш дістанеться й легендарній «ДУСі» – Державному управлінню справами – 2,3 мільярди. Це, щоправда, лише на 1% більше, ніж торік.
Але найбільш відчутно збільшиться дохідна частина у Кабміну та Верховної Ради. Ось де, як каже президент Порошенко, «гуляй-поле». Порівняймо: у бюджеті поточного року фінансування апарату парламенту передбачено у розмірі 1,22 мільярда гривень, натомість у проекті бюджету-2018 на ці потреби пропонуються витрати у розмірі 1,67 мільярда гривень. Різниця, зауважимо, становить 37%. При цьому видатки на здійснення законодавчої діяльності Ради пропонують збільшити на 272 мільйона гривень, а матеріально-технічне забезпечення парламенту – на 175 мільйонів гривень.
Щодо Кабміну, то його утримання зросте на 327 мільйонів гривень. У бюджеті поточного року витрати на утримання Кабміну складають 1,18 млрд. гривень. Натомість у проекті бюджету-2018 уряду призначені вже цілі півтора мільярди. Зростання дорівнює 28%. На що конкретно підуть ці кошти? На різні потреби. Так, секретаріат отримає 224 млн. гривень, матеріально-технічне забезпечення зросте на 84 млн. гривень, державну аудиторську службу ощасливлять додатковими 98 млн. гривень, а от витрати на державне агентство електронного урядування пропонують зменшити на ті ж 98 млн. гривень.
Що ж, жити на такі кошти можна. Це не якийсь там жалюгідний 431 мільйон, призначений на лікування дітей від туберкульозу. Або 112 мільйонів на пілотний проект з трансплантації органів. Або 90 мільйонів пільгових кредитів на житло. Всі, хто є втіленням касти обраних, отримає свій куш, та ще й (майже напевне!) попросить про додаткову матеріальну допомогу, як це заведено, зокрема, у народних депутатів. Існує теза про те, що дешева влада обходиться надто дорого. Наші ж дорогі керманичі є надто дешевими менеджерами, аби коштувати мільярди. Це той самий випадок, коли кількість (витрачених грошей) не переходить у якість (купленої за них роботи). Розберемо це на конкретних прикладах.
На початку минулого тижня парламент безуспішно розглядає поправки до судової реформи. Поправок багато – біля 5 тисяч. Спочатку парламентарям не вдається прийняти жодну з них, і навіть не тому, що поправки ці незадовільні за змістом. Причина значно банальніша – відсутність більшості нардепів на робочих місцях. Нульова дисципліна та тотальні прогули – проблема, що стала надто звичною. Хоча в даному разі можна говорити ще й про свідомий «ігнор» з боку провладних фракцій, які прагнуть протягнути крізь парламент судову реформу у тому вигляді, в якому вона є зараз. І зробити систему правосуддя ще більш «ручною», аніж досі, хоча це є, звісно, окремою темою для розмови.
Інший момент. Кожен другий законопроект Верховної Ради VIII скликання отримує негативні висновки Головного науково-експертного управління парламенту, повідомило останнє. Так, зі 100 останніх законопроектів, щодо яких ГНЕУ дало експертні висновки з червня по вересень, 57 отримали негативну оцінку і рекомендацію доопрацювати чи відхилити їх. Причини? Їх щонайменше три: юридична недосконалість, входження у суперечність з іншими актами та просто відсутність потреби у подібному документі. От, власне, на що йдуть гроші платників податків – на якісну або геть дурну писанину, що змушує хапатися за голову штатних експертів Ради.
І це при тому, що народні обранці в цілому не надто перевтомлюються. Крім 42 днів офіційної відпустки, законотворці в Україні мають майже два місяці на неформальний відпочинок. При чому сюди не зараховуються офіційні лікарняні народних депутатів. В цілому ж, як порахував Комітет виборців, лише за липень-2017 депутатам виплатили 3,5 мільйонів гривень зарплати. Це, так би мовити, «оздоровчі» та «відпускні». А от робота нардепів протягом цілого року обійдеться державі вже у 416,4 мільйона гривень. Ці кошти підуть безпосередньо на зарплати 423 депутатам, 1692 помічникам, 1055 співробітникам апарату і 1218 працівникам підвідомчих установ. «Армія» чиновників, що й казати, чимала. От тільки де ж її бойовий запал?
Втім, коли дуже треба, запал проявляється добре. Якщо згори спускають завдання заблокувати ухвалення того чи іншого документу, депутати залюбки вдаються до блокування трибуни. Це – друга улюблена забава після кнопкодавства. До речі, із цим явищем вже навіть перестали боротися. Тож рух «Чесно» лише підраховує кількість подібних порушень. А відтак звітує про те, що, приміром, 41 випадок кнопкодавства у червні перекрив подібний антирекорд у березні. Що ж до учасників таких «звершень», то їх не карають. Їх нагороджують додатковими 37% видатків.
Те саме, власне, можна сказати й про адміністрацію президента (орган із в принципі незрозумілими повноваженнями – чи то канцелярія, чи то штаб-квартира кризових менеджерів, чи то караюча рука влади), а також й про Кабмін. За що нагороджують уряд у вигляді надбавок до визначеного минулоріч утримання? Можливо, за те, що Національний банк погіршив прогноз зростання річного ВВП 2017 року з 1,9% до 1,6% (а наш головний кредитор – Міжнародний валютний фонд – з 2,9 до 2%)? Чи, може, за те, що гривня продовжує дешевшати, а у бюджет-2018 закладено долар по ціні у 30 гривень? Чи за повний «бєспрєдєл» у формулах «Роттердам+» та «німецький хаб+», по яких українці розплачуються відповідно за вугілля та за газ? Чи, нарешті, за те, що в країні зростає безробіття, і кількість зайнятого населення обраховується у 16 млн. осіб, що становить лише 55,6% від загального числа людей працездатного віку?
Не так давно усі обговорювали те, як ганебно потрапив Київ до десятки найгірших світових столиць, а зараз можна звернутися до свіжішої статистики. Йдеться про те, що Україна посіла 133 місце зі 155 країн у рейтингу найщасливіших країн світу – це визначено в нещодавній доповіді ООН «World happiness report». Дослідники оцінювали рівень ВВП країни на кожну людину, рівень соцполітики, свободу слова, корупцію та тривалість життя. За цими показниками Україна отримала 4,096 бали, що надало їй 133 місце. Наша держава розмістилася у рейтингу навіть нижче, ніж Конго, Судан, Танзанія та Гана. Серед пострадянських країн Україна має найгірший результат, зокрема, Росія отримала 50 місце, Казахстан – 61 місце, а Білорусь посіла 68 сходинку. Минулоріч Україна була у даному рейтингу 123 місці. А те, що так низько скотилася цього разу – результат спільної «роботи» і парламенту, і уряду, і президенту.
Як їх відзначити за це – сказати тяжко. Бюджет-2018, скоріше за все, буде прийнято у нинішньому вигляді, а от для 2019 року є дві можливості: висловити свою думку на виборах і розігнати теперішній владний контингент або ж залишити все як є і ще раз збільшити утримання всім державним структурам. Що обере народ – покаже час.
Михайло Поживанов
політик, громадський діяч, депутат Верховної Ради чотирьох скликань
