“Зраду можна зрозуміти, але не можна виправдати”. Такі слова читач побачить на обкладинці нового історичного роману Василя Шкляра “Троща”, однієї з найочікуваніших новинок цієї осені. Літературний оглядач Ігор Зіньчук ділиться враженнями від книги.
vsiknygy.net.ua
Події в романі розгортаються в двох часових паралелях. Перша – 1970 рік. Місто на сході України. Головний герой – політв’язень на псевдо «Місяць», який пережив 25 років заслання у радянських таборах і тепер намагається «знайти свою долю у місті козацької слави». Друга – драматичні події останніх років підпільної боротьби вояків УПА за волю України, до яких героя повертають його спогади.
Випадково знайшовши могилу друга, він прагне розгадати таємницю ганебної підступної зради, внаслідок якої в далекому 1947 році полягли його вірні побратими по зброї.
Автор розкриває те, що й досі замовчують у багатьох українських родинах. Поки одних безжально висилають на каторгу в засніжені простори Сибіру, інші отримують погони та ордени, ставши «очима» і «вухами» ворога у власному місті чи селі.
Перед читачем постає побут повстанської криївки, де все було продумано до дрібниць, аби пережити суворі засніжені зими в очікуванні підступної облави ненависних радянських «червонопагонників».
На сторінках роману переплелись любов і помста, дружба і зрада, кохання і ненависть, «свої» і «чужі». Особливо вражає те, що читач, у прямому сенсі, до останньої сторінки не здогадується, хто ж наважився зрадити друзів, чому пішов на такий крок. Відповідь на запитання, чи справді «мета виправдовує засоби» автор залишає за читачем, заохочуючи до роздумів та власних висновків. Твір дозволяє винести для уроки всім, кому не байдужа доля і майбутнє рідної країни. Адже боротьба як і життя – триває.
Роман «Троща» – це книга, яка надихає на боротьбу за свою країну, а кожна її сторінка спонукає до думки про те, що жертви заради того, щоб постала Вільна, Соборна, Самостійна Українська держава, не були марними.
